Нині налічується щонайменше сім “ядерних держав”, у т. Й таких, що конфліктують між собою (Індія та Пакистан). Ще ряд країн веде активні роботи щодо створення ядерної зброї. Це найголовніші комплексні проблеми людства, а розвиток цивілізації на планеті постійно породжує нові й нові. Так, людству почала загрожувати страшна хвороба СНІД.

І нарешті, глобальні проблеми суспільства, що вимагають розробки стратегії їх подолання не лише на національному, а й на світовому рівні, обумовлюють інтенсифікацію глобалізаційних процесів. Отже, очікуваним результатом є підвищення економічної ефективності національних економік окремих країн, раціональне управління національними і світовими ресурсами та збільшення світового позитивного ефекту господарювання суб’єктів економічних відносин. Відомий дослідник глобалізації Ян Шолте узагальнив трактування глобалізації та виокремив п’ять найбільш ключових її визначень [12, с. По-перше, глобалізацію слід розглядати як інтернаціоналізацію, що знаходить прояв у поглибленні міжнаціональних соціальних та економічних відносин і поступовому переході до такого типу суспільних відносин, де першочерговими постають глобальні інтереси. По-друге, глобалізація як лібералізація.

Дійсно, і космологічна, і квантово-механічна стріли часу в некласичній фізиці також вводяться на рівні явиш, а не є укоріненими в теорії, що є зрозумілим, зважаючи на лінійність квантової і релятивістської механік. Квантово-механічна стріла часу пов’язана з тим, що при вимірюванні відбувається незворотна редукція хвильового пакету, який описує потенційні можливості мікрочастинки. Мається на увазі та обставина, що коли при вимірюванні ми виявляємо частинку, скажімо, в якійсь точці простору, то інші її можливості перебування в просторі, задані хвильовою функцією, незворотно зникають.

Глобальні Проблеми Людства Та Шляхи Їх Вирішення: Ми Не Бачимо Очевидне

Вживається також для позначення подій, що мають вирішальне значення і пов’язані з принциповими якісними змінами в житті суспільства. Іноді це поняття розглядають як таке, що фіксує поверхове, плинне в суспільному житті, те, що не повторювалося в минулому і не істотне для майбутнього (Гегель). І.е може означати також час кризи, занепаду, краху.

Перевірка Знань

Є базисним феноменом людської культури, він незнищенний і може втілюватися в інші форми світосприйняття. Історизм – принцип розгляду світу, природних і соціально-культурних реалій у динаміці їхніх змін, становлення в часі, розвитку. Припускає розгляд об’єкта як системи і закономірностей його розвитку. Є бачення історії як певної цілісності, що наділена внутрішньо притаманним їй смислом, необхідністю, у зв’язку із чим є часто висуваються глобальні пророцтва відносно майбутнього. – у вченнях Геракліта, Платона, Арістотеля; стосовно суспільства його розробляли Дж.Віко, Вольтер, Гегель, К.Маркс; в природознавстві – Ч.Лайєль і Ч.Дарвін. (його називають також історицизмом) критикували В.Дільтей, Б.Кроче, Г.Рікерт, К.Ясперс, К.Попер та інші, які ставили під сумнів можливість встановлення законів розвитку суспільства та передбачення його майбутнього.

Знедолених, що знаходяться за “межею бідності”. Щороку з активного використання вилучаються мільйони гектарів земель, а це зменшує можливості людства вирішити продовольчу, сировинну, соціальну та інші глобальні проблеми. Зміни клімату впливатимуть, зокрема, на стан здоров’я людей. Потепління вже призвело до збільшення показника смертності в країнах з низьким рівнем доходу на one hundred fifty тис. Вважається, що показники виживання та відтворення бактерій, що заражають харчові продукти і джерела води, під впливом підвищення температури збільшаться, посилюючи тим самим негативний вплив на стан здоров’я населення.

Таким чином історична визначеність (випадковий вибір) певних можливостей спонтанного порушення вихідних симетрій, а отже певної диференціації матерії, створює умови її подальшої інтеграції (зокрема і просторово-часові умови). Границі застосовності цього системного розуміння єдності багатоманітного як структурної https://lvputts-ntu.lviv.ua/ єдності встановила сучасна фізика високих енергій, незастосовність принципу редукції до пояснення систем, що самоорганізуються, виявила синергетика. Це дві основні галузі нелінійної науки, яка розгортається в процесі сучасної глобальної наукової революції, що розпочалась в 60х роках минулого століття.

Раціоналізм прого­лошує розум єдиним джерелом і основою наших знань. У цьому розумінні раціоналізм про­тистоїть як сенсуалізму (емпіризму) так і ірраціона­лізму. Раціоналісти вважали, що “істини розу­му” принципово відрізняються від су­мнівних емпіричних узагальнень, які не можуть дати істинного знання, оскільки ознаками останнього є ясність, чіткість і безсумнівна самоочевидність. Заблудження – це такий зміст людського знання, в якому дійсність відтворюється неадекватно і який зумовлений історичним рів­нем розвитку суб’єкта та його місцем у суспільстві. Заблудження – це ненавмисне спотворення дійсності в уявленнях суб’єкта. Воно має певні закономірні підстави для свого існування, будучи необхідним моментом і результатом пізнання та практики.

Зрозуміло, будь-яка дисипативна структура під час свого становлення переживає фазу цілісності, відкритості до майбутнього. Але коли вибір зроблено, вона певний час може його втримати, відновлюючи його у періодичному процесі самовідтворення. Використовуючи до позначення дисипативних структур категорію “ціле”, ми ґрунтувались на визначенні цілого як становлення з точки зору відомого результату. Але таке визначення не можна розуміти буквально, принаймні щодо дисипативних структур, які “забувають” свої початкові умови.